Розрив (Tensile Strength, Breaking Strength) — це здатність матеріалу витримувати максимальне навантаження на розтяг перед тим, як він зламається або деформується.

Вимірювання розриву:

Розрив зазвичай вимірюється шляхом визначення максимальної сили, яку може витримати зразок матеріалу до його руйнування. Одиницею вимірювання є паскаль (Па) або його кратні одиниці, наприклад, мегапаскаль (МПа) для більш міцних матеріалів. У деяких випадках також використовуються інші одиниці, як-от кілограм-сила на квадратний сантиметр (kgf/cm²).

Тестування розриву:

Тестування на розрив проводиться за допомогою тесту на розтяг (Tensile Test), який є одним з найбільш розповсюджених методів випробувань матеріалів. Процедура полягає у наступному:

1. Підготовка зразка: Зразок матеріалу (зазвичай у вигляді стрижня або стрічки) фіксується в спеціальному випробувальному обладнанні.
2. Застосування сили: До зразка поступово прикладається сила на розтяг з обох кінців, при цьому вимірюється навантаження та подовження зразка.
3. Запис результатів: Обладнання записує дані про силу та подовження до моменту, коли матеріал розривається.
4. Аналіз результатів: Вираховується межа міцності на розтяг — максимальна сила, що прикладена до матеріалу, поділена на площу поперечного перерізу зразка. Це і є значення розриву.

Параметри тесту:

• Межа міцності на розтяг (Ultimate Tensile Strength, UTS) — максимальне напруження, яке матеріал витримує перед розривом.
• Деформація (Elongation) — подовження матеріалу під час тесту.
• Пластичність (Ductility) — здатність матеріалу деформуватися перед руйнуванням.

Використання тесту на розрив:

Тест на розрив широко використовується в промисловості для оцінки якості металів, пластмас, тканин, композитів та інших матеріалів. Це важливо для забезпечення безпеки конструкцій та механізмів, де матеріали піддаються розтягуючим навантаженням.

‍